Ну, от і все, скінчилися уроки,
Шкільні дзвінки пішли у небуття.
Ви робите свої найперші кроки
У самостійне і складне життя.

Воно складне, та тим не менш цікаве,
Бо мрія кличе і надія є.
Когось у нім ждуть успіхи і слава,
Когось лиш будні — кожному своє.

Буває, що й спіткнутись доведеться,
Побути на коні і під конем.
Та сильний знов на ноги підведеться
Й не житиме всього одним лиш днем.

А буде йти, карабкатись, творити,
Щоб відчувати всі вітри в лице.
То ж тільки так і треба в світі жити
І нагороду матимеш за це.

У цій борні здобудеш світлу долю.
Для тебе будуть оди і пісні.
Життя — ріка, а не стежина в полі.
Потрібно втриматись на бистрині.

Тому живіть активно, в повну силу,
І хай як важко, але треба йти.
Й виходити із ситуації уміло,
При цьому честь і совість зберегти.

       28 травня, на базі будинку культури масиву цукрового заводу, відбувся випускний вечір для учнів 11 класу Рокитнянської ЗОШ №2.

Дорослі стали вже вчорашні діти.
Пора прийшла з гніздечка вилітать.
А сонце весняне у вікна світить...
І де вже ті контрольні написать...
Квітучі вишні в вікна заглядають,
Запрошують прийти в духмяний сад.
В шкільне подвір’я весни повертають,
Дитинство лиш не вернеться назад.
То ж прощавай, дитинство веселкове,
Повернемось в думках сюди не раз.
Майбутнє нас чекає світанкове.
Нам відправлятись у дорогу час.
Прощай наш сад і вишня край віконця,
І квіти, що так буйно розцвілись.
Та рідний клас, що вікнами до сонця...
Дорослими сюди прийдем колись.