МІЦНА РОДИНА – БАГАТА УКРАЇНА
Святковий концерт
1 учень Доброго дня! Доброї днини!
Ми вас чекали на наші гостини,
Щоб вшанувати тат і матусь,
Сестричок, братів, дідусів і бабусь.
2 учень Хліб підносим вам і сіль
На біленькім рушничкові,
До землі аж б’єм поклін,
Щоб завжди були здорові!
Діти виносять коровай і ставлять на стіл.
3 учень Цей хліб насущний ви прийміть від нас,
Щоб був достаток в домі повсякчас
І злагода, і щастя, і тепло,
Щоб всій родині радісно було.
Ведуча Шановні гості, дорогі діти, наші рідні батьки!
Вітаю вас на родинному святі. Сьогодні ми зібрались у колі нашої
дружної родини, адже школа – це теж сім’я.
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і одвічне коло.
Ми засіваємо житейське поле
І не на день минущий – на віки!
4 уч. Яка хороша нині днина –
Зібралася уся родина,
Всі рідні – сестри і брати,
Дідусь, бабуся, батько й мати.
5 учень Кохані наші, чарівні,
Найкращі, найрідніші.
Ми заспіваєм вам пісні
І прочитаєм вірші.
Пісня «Моя сім'я»
Ведуча. У народі кажуть: «Без верби і калини нема України»,
а я б сказала: «Без родини – нема України». Саме люди створюють
нашу державу. Ми – український народ, який складається з родин,
малих і великих, дружніх і працьовитих. Сім’я, мов сонечко, зігріває
людину від її народження до кінця днів. Вона є осередком тепла і
любові для дитини, дає їй перші уявлення про доброту, культуру
поведінки, моральність. Тому так важливо, щоб у родині панували
злагода, повага до всіх її членів.
1 учень Щоб наша держава незламна була, єдина,
Триматись повинна вона на плечах родини.
Родина – дідусь і бабуся, батьки і діти.
Як добре, коли привід є, щоб усім радіти!
«Відмінно» в щоденнику сина – це знов подія.
Маленька дитина промовила перше слово
- І ненька щаслива, родина радіє знову.
2 учень Ось тато матусі дарує осінню квітку…
Всміхається мама, за неї радіють дітки.
Гніздечку родинному дякую я уклінно.
І в мене упевненість визріла вже незмінна.
Щасливі родини в державі – й вона щаслива.
І діти ростимуть засвоївши суть важливу:
Щасливим ти зробиш когось – і тобі воздається.
Давайте кріпити родини – усім на щастя!
Мінуєт Баха виконує ансамбль скрипалів.
Ведуча: Мати й батько – найрідніші, найближчі кожному з нас
люди. Вони нам дарують життя. Вони вчать правил життя між
людей, вкладають у наші вуста добрі слова. І перше слово, що
вимовляє дитина – це слово МАМА. Мама – це сонячне слово, бо
мати зігріває, голубить, як тепле ласкаве сонячне проміння. Мати –
берегиня роду, мови і пісні. Це вона, співаючи колискову,
прищеплює дитині любов до рідного слова, до світу добра, краси і
справедливості.
1 учень Спасибі, рідні й любі мами,
Що ви сьогодні тут із нами,
До вас наше перше слово,
Матусі, будьте здорові!
2 учень Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати, матінка, матуся,
Мама, мамочка, мамуся!
3 учень Все від матері – і слово, і пісня, і хліб,
Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.
Все від матері – мужність і перший політ.
І як мати для всіх – Батьківщина моя!
4 учень Найкращі дні для наших матерів –
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від нас залежить, скільки днів таких
Ми можемо для матері зробити.
Даруймо ж радість нашим матерям,
Бо їм турбот і горя вистачає.
5 учень Дарунків й золота не маємо,
Щоби до ніг тобі зложити,
Однак тут спільно присягаємо,
Що доки будемо ми жити,
Любов сердець своїх маленьких
Дамо тобі, кохана ненька!
6 учень Сини і дочки – діти славні!
З далеких чи близьких доріг,
Лишивши невідкладні справи,
Спішіть на материн поріг!
Група учнів виконує пісню «Мама».
Сценка «Порада від мами»
Якби тобі, доню, в світі не було,
Не скупись ніколи людям на добро.
Бо і так доволі хтось посіяв зла
І холонуть душі наші без тепла.
Забувають діти рідних матерів,
Глянь, від того болю світ аж посивів.
Стогне від розлуки зранена земля,
І сивіти стала матінка твоя.
Доню моя, доню, синьоока зірка,
У житті буває солодко і гірко,
Як би тобі очі не манили зваби,
Не чини ніколи своїм друзям зради.
Не забудь ні старця, ні дитину,
Поділись останнім сухарем,
Не носи в душі своїй провину,
Тільки раз ми на землі живемо.
Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати – як прощає мати,
Мудрість завжди доброю була,
За добро добром спіши віддати.
Вірш Павла Глазового читає Василега Ірина.
Гарна була мама у дівулькиі Рити:
Не навчила доню навіть суп зварити.
Чистячи картоплю, патраючи кури
Можна зіпсувати к бісу манікюри.
У неділю вранці вийшла заміж Рита
І тоді узялась перший суп варити.
У каструлю курку поклала з кишками,
Вкинула картоплю разом з лушпайками.
У неділю вранці мама Риту била:
Ой, нащо ти, доню, Гриця отруїла!
Ведуча: У народі кажуть: «Батько – сім’ї голова». Справді, батько
– господар у домі. Його роль в сім’ї неоціненна. Він суворий і
вимогливий, його любов до дітей стримана і врівноважена.
1 уч. Батько любий,
тату милий,
Нинішньої днини
Ти від нас прийми
щиренький
Дар на ці гостини.
2 уч. Цей дарунок –
тепле слово,
Щире побажання.
Щоб прожив багато літ,
Не зазнав страждання.
3 учень Щоб усе тобі вдалося,
Щастя не минало.
Щоб твоє велике серце
Смутку не зазнало.
4 учень Щоб ти вивів нас у люди
Та втішався нами.
Щоб гордитись міг своїми
Донями й синами.
5 учень Батько розуму навчає,
Мати приголубить.
Ніхто мене так у світі,
Як вони не любить.
Діти виконують пісню «Папа може все, що завгодно»
Вірш «На прогулянку із татом» читає –
Чи мороз, чи віє хуга,
Я нічого не боюсь.
Це тому, що маю друга,
Мій найкращий друг – татусь.
Ми йдемо гуляти разом,
І в кіно, і в магазин.
До морозива я ласий,
А мультфільми любить він.
Мої руки незупинні.
То у фарбі, то у глині.
Що не вміють руки нині,
Перейнять скоріш повинні.
Я навчаюся у тата
Молоток в руках тримати.
Скоро буду майструвати,
Бо навчаюсь я у тата.
Горе чи нещастя, чи біда яка,
Всіх нас виручає татова рука.
Татова правиця знає труд і піт,
Із руки цієї ми йдемо у світ.
Рідна, ніжна, щира, добра і міцна,
У житті дорога з нею не страшна,
Як підеш у люди, що б там не було,
Хай в тобі не згасне батькове тепло.
Ведуча: Наша родина – це не тільки мама і тато, це і старійшини
роду – бабусі і дідусі. До них наше слово.
1 учень Ой, бабусенько сивенька!
Чарівниченько рідненька!
Твої руки золоті в невсипущому труді.
Твою працю я шаную,
Твоє серце добре чую,
І тебе я поважаю, хай і сонечко вітає!
2 учень Чому так багато навколо тепла?
Це ж моя бабусенька його принесла!
Скільки в бабусі сонця й тепла!
Скільки в неї радості й щедрого добра!
У душі бабусі - почуттів глибінь,
А в очах у неї - неба ніжна синь.
У руках невтомних – праця без кінця,
А в устах ласкавих – мова мудреця!
Як же не любити бабусю дорогу!
Я перед бабусею завжди у боргу!
3 учень Їде віз з гори в долину до бабусі на гостину.
Їде тато і матуся, їде тіточка Олюся,
Їде Юрчик – синочок. Гостей повний візочок.
А бабуся рідненька любим гостям раденька,
Любих гостей вітає, хлібом, сіллю приймає.
Діти виконують частівки для бабусь.
- А моя бабуся мила,
Це вона мене зростила.
Вчить мене усе робити,
Щоб на світі легше жити.
- Ми бабусі помагаєм,
Посуд миємо під краном,
Витираєм тарілки
І … збираєм черепки.
- Хай тебе в своїй опіці
Бог не покидає,
Хай тобі міцне здоров’я
Й силу посилає.
- Я своїй бабусі милій
Завжди помагаю,
Усі чашки перебила,
Миски починаю.
- Помагала я бабусі –
Поливала квіти,
Довелося потім їй
Всю підлогу мити.
- Ми концерт підготували,
в нього душу свою вклали
Як сподобалося вам,
Плескайте завзято нам!
1 учень Бабусь ми дуже любимо
І їм палкий привіт шлемо,
Та й не тільки їм одним,
А й дідусенькам своїм.
Ведуча: Постійним помічником бабусі є дідусь – господар
родини!
2 учень Мій сивий, лагідний дідусю,
Я до землі тобі вклонюся.
За теплоту твою і ласку,
За мудре слово, гарну казку.
3 учень Ти хороший і ласкавий,
Ти привітний, добрий, славний.
Будь здоровий, не хворій,
Мій дідусю дорогий!
4 учень Ти вчиш нас, як на світі жить,
Як одне одного любить.
І твій розумний заповіт
Я пам’ятатиму повік.
Діти дарують бабусям і дідусям танок.
Вірш читає – Німченко Влад
Зовсім не старенький любий мій дідусь,
Ми з ним добрі друзі і я цим горджусь.
Він такий розумний – все на світі знає,
Бо книжок багато він завжди читає.
Дуже поважає мій дідусь футбол.
Разом із гравцями забиває гол.
То підскочить в кріслі, то «Ура!» кричить,
Аж на стелі люстра дзвінко дзеленчить.
Мій дідусю рідний, завжди будь таким:
Спритним і веселим, вічно молодим!
Ведуча: Мабуть у кожній родині люблять жартувати. Якою б
засмученою не була людина, та почувши дотепний жарт, вона
обов’язково посміхнеться. Тож і ми трішки пожартуємо:
- Дідусю, купи мені барабан!
- Куди тобі барабана?! Від тебе і так багато галасу!
- Але я обіцяю, що гратиму, коли ти спатимеш.
******
Учителька цікавиться:
- Вадиме, чому ти не був у школі?
- Бо ви ж казали, якщо я не виконаю домашнє завдання, щоб у школі
не з’являвся.
*********
- У вас зуби є, дідусю? – онучок питає.
Дід журливо посміхнувся:
- Вже давно немає.
Це почувши, хлопченятко, зраділо без краю:
- Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.
********
- Дідусю, і ти колись був маленьким?
- Був, дитино, був.
- Ото, мабуть, смішний був зі своєю лисиною й бородою.
********
- Якщо будеш, - каже дід, -
Ти на скрипці грати,
Буду тобі кожен день на кіно давати.
********
- Пхе, сміється Гриць малий, -
Так не вийде, діду,
На кіно мені дадуть четверо сусідів:
Будуть вони кожний день на кіно давати,
За умовою, якщо я не буду грати.
Пісня «Такий хороший дід»
Ведуча: Батькова хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина
вишиванка, батькова криниця – усе це родовідна пам’ять, символи
України, наші обереги.
1 учень Донечко, синку, сестрице, братусю –
Дружна, велика, щаслива сім’я!
Таточку, мамочко, бабцю, дідусю, -
Мій оберіг і родина моя!
2 учень Я на них із ніжністю дивлюся.
Це скарби, коштовності мої.
Рушничок цей вишила бабуся,
Бачу в нім красу душі її.
Цю серветку мама вишивала,
Цю поличку вирізав татусь…
3 учень Цих скарбів у мене є чимало,
І коли до них я доторкнусь,
Рідних рук тепло я відчуваю.
Сила в них якась магічна є,
Сила ця мене оберігає від негод,
Енергію дає.
Ведуча: Вишитий рушник був відомий і шанований здавна.
Рушник – творіння талановитих рук українок. Рушник – символ
єдності сім’ї, любові до рідної землі, до матусі, символ
працелюбності.
Танок.
Ведуча: Ми всі – український народ, який складається з родин –
малих і великих, дружних і працьовитих. Родина – це не тільки
рідні, родичі. Це і наш клас, і наша школа, і весь народ український.
Родина до родини – народ. А щоб нашому українському роду не
було переводу, потрібно берегти його, шанувати. Сьогоднішнє свято
– це освідчення в любові до своєї сім’ї, бажання зробити для неї
щось приємне.
Сценка «Україна і Я»
1 учень Ми готували вам сюрприз
Старанно і завзято.
Спасибі вам, що ви прийшли
На це родинне свято.
2 учень Спасибі вам за те, що ви
Веселі та привітні!
Спасибі вам за те, що ви…
Ви просто є на світі!
3 учень Хай Бог охороняє вас від злого,
Хай світить сонце і колосяться жита,
Щоб були ви щасливі і здорові
На многії, многії літа.
4 учень Щоб родила щедро нива,
Щоб у хаті все, як слід,
Щоб довіку був щасливий
Український славний рід!
Пісня «УКРАЇНО, УКРАЇНО…»
Дороги іншої не треба,
Поки зорить Чумацький шлях.
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках.
Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти.
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти.
Поки кохаєш до безтями,
І ще не скоро наш кінець.
Ще може нашими серцями
Запалим тисячі сердець.
Ще наша свічка не згоріла,
Ще наша молодість при нас.
А те, чи варте наше діло,
То скажуть люди, скаже час.
Приспів: Україно,Україно!
Після далечі доріг,
Вірне серце твого сина,
Я кладу тобі до ніг. (Двічі)
Ведуча: Свій рід потрібно пам’ятати:
Від діда й баби, мами й тата.
Та родовід не тільки треба знати,
А й цінувати й щиро поважати.
- Щиро дякую всім за те, що взяли участь у нашому святі. І хочу
побажати всім – дорослим і дітям – завжди пам’ятати про тих,
хто дав нам життя. Тож бережіть батьків, діти, будьте їхньою
опорою та надією! Бажаю вам всім любові від батьків, поваги від
дітей, а щастя й здоров’я від Бога.
