Зима. Студіть. Снігів тороси. 
На них — червона пінь, 
Спинив похід орди матросів 
Палких сердець курінь.

Чорніє шлях. І сунуть лави, 
І хтось уже вмира. 
І наче грім, лунає «Слава!» 
І кат кричить «Ура!»...

Огонь... Дими... Як злива, стріли 
І ряд цілий упав,
Вони ж несли свій прапор сміло, — 
Сини безстрашних лав.

А ворог сік... Вістки скорботні 
Пливли, казали всім: 
На смертний бій ішло три сотні, 
З трьохсот — вціліло сім...

Та сніг розтав. Понад байраком 
Блакить і сонце знов, 
Лише в житах ростуть не маки —
Цвіте юнацька кров.

А вітер їх довкруг рік-річно 
Збира у пишний жмут. 
Плете з квіток легенду вічну 
Про чин героїв Крут.

                                                                           Верес М.